Історія про Чорнобиль

“Чорнобиль – це язичницький храм науки? А у кожному храмі завжди були жертвоприношення. І цей не виняток”

Передмова: це нетекстова історія, її потрібно уявити наче відео-роботу!

Неділя. Ранок. Церква. Діти виходять із храму. Літо. Група дітей грається неподалік лісу у золотистому українському пшеничному полі. Одна дівчинка заходить у ліс дивною на її погляд стежиною. Раптом дивний блиск вітру історії! Але це була лише мить – проте дуже насичена, героїчна та тривожна. Незабаром стежина вивела дитину на галявину, де перед нею постає Чорнобильська атомна станція. Поруч чутно звуки рентгенівського вимірника
“Він чомусь такий самотній”, – подумала дівчинка
У радісному піднесені, що знайшлася онучка підходить дідусь
“Діду, хто це?”
“Це – Чорнобиль”, – спогадливо і тихо відповідає дід. “Це заборонена зона відчуження, ходімо звідси!”, – швидко намагається перебити дід цікаве дівчисько
“Діду, то це через нього мій тато полетів на ту далеку планету “спогадів”?”
“Так, – із прихованими слізьми відповідає батько сина, – і не тільки твого татка. Ще багато людей покинуло свої сім’ї та рідні місця і … і полетіли”
“Твій татко та багато інших татусів були змушені полетіти на край всесвіту, покинувши свої сім’ї, щоб зберегти іншим сім’ям усієї планети, усім дітям та матерям, Завтрашній день!”
“А коли його побудували?”
“Це було у ХХ столітті. Столітті, коли людство зробило багато великих добрих, корисних справ та водночас і кілька великих помилок. Вони ще не вміли плакати мільйонами сліз відразу. Їх манило світло Завтрашнього дня. І йдучи за тими, хто їм це пообіцяв, дивились тільки вперед, боячись навіть обернутись назад, збити ритм бігу
Тоді людство вперше почало використовувати в таких обсягах науку, свій розум, вперше вилетіло за межі Землі, винайшло багато ліків, було створено телебачення, комп’ютер… Але разом із тим розпочалися зміни в екології, моралі. На одній частині планети цінувалася свобода особистості, демократія, в іншій частині – сила гурту, взаємопраця. Але це все будувалося не як молитва до Бога. Врезультаті чого великі можливості людини були використані супроти неї”
… Далі дідусь згадує історію ХХ століття, але у дорослому варіанті у своєї пам’яті, яку дівчинка не могла бачити…

“І ось Чорнобиль був дитиною того часу” – продовжив дід
“Але він дуже самотній та покинутий” – сказала онучка
“Звичайно. Він розчарований, адже хотів принести світло у домівки, натомість приніс темряву. Пророкувати про те, що у людських серцях сталася подібна катастрофа задовго до нього.
Наприкінці на фоні Чорнобиля лунає чутлива і тверда, водночас, етнічна музика Українського Народу…