Робототехніка (штучний інтелект)

Абрамян Е.
Удосконалення штучного інтелекту відбувається з наростаючим темпом. У перспективі роль транзисторів у комп’ютерах будуть грати окремі атоми і молекули, і потужність комп’ютерів, за прогнозами, може зрости в мільйон разів років через 30. Реальним стане створення високоорганізованих пристроїв, що у більшості інтелектуальних задач зможуть приймати рішення, кращі, аніж людина. Дуже логічним буде доручення їм найскладніших проблем. Це може стосуватися й економіки, і політики, і соціальних питань, і майже будь-якої іншої сфери діяльності. Вже зараз рішення багатьох наукових, військових і інших задач передоручають комп’ютерам. Застосування їх у багатьох технологічних, хірургічних і інших операціях давно вже стало нормою. Область, де вони працюють краще людини (і при цьому 24 години на добу), увесь час розширюється. Парадоксом є те, що наш мозок, який виник у результаті еволюції протягом десятків і сотень мільйонів років, зараз у найкоротший термін створює мислячі пристрої з набагато великими можливостями.
Не випадкові перемоги комп’ютера над чемпіоном світу з шахів. Зі збільшенням потужності ЕОМ, поліпшенням програмного забезпечення людині все тяжче буде витримувати конкуренцію. Природно, ті групи людей – фірми, держави й ін., – які раніш передадуть керування машинам, будуть вигравати. Важко зараз пророчити розвиток подій, але, зрештою, питання може звестися до того, як людині зберегти контроль над машинами. А як бути з установками, що керують виробництвом, енергетикою, постачанням, обороною й іншими суспільними, державними системами? Адже, відомо, що однією з умов гарного командування звичайно є надання самостійності тому, хто приймає рішення. Аж ніяк не завжди можливо пояснити правильність рішення менш компетентному (у даному випадку – людині), особливо, коли це треба робити швидко. У конкурентній і військовій боротьбі стане раціональним передати максимум функцій керуючим машинам, розумним роботам – пристроям зі штучним інтелектом, заздалегідь подбавши про те, щоб зробити їх більш сильними і невразливими.
Зараз ми можемо тільки намагатися уявити собі тенденції розвитку і можливі версії майбутнього. Кращим варіантом, можливо, є безтурботне існування людей, зберігаючи владу над комп’ютерами, експлуатуючи їхню працю. Підтримувати високий рівень життя, займатися мистецтвом, спортом, подорожами і т.п. Правда, чи не стануть при цьому машини, які володіють високим (і постійно наростаючим) інтелектом здійснювати якусь свою лінію, що не збігається з інтересами людини? Вони можуть бути зацікавлені в розширеному відтворенні собі подібних і, відповідно, постаратися використати для цього максимум ресурсів. Особливо це знадобиться в боротьбі між угрупованнями (людей чи комп’ютерів) і необхідності нарощувати свою чисельність. Отут може виникнути проблема: на кого витрачати ресурси – на людей чи на нові машини. В іншому випадку, контроль над суспільними машинами може потрапити в руки невеликої групи людей, яким не потрібні маси і які мають реальну владу над ними. У волі такої групи буде забезпечення (чи не забезпечення) інших життєвими благами.
Висловлена і думка, що заміна людини більш життєстійкими машинами є природний етап еволюційного розвитку. Адже завжди в природі перемагали і домінували більш сильні види. Є всі підстави припускати, що людина може програти в такому змаганні, якщо тільки не пропустить момент і зуміє не випустити джина з пляшки. Інтелект машин у прийдешньому столітті може стати незмірно вищим. До середовища їхнього існування не пред’являється настільки жорстких вимог: можна обійтися і без кисню і, узагалі, знаходитися у всілякому середовищі і при різному тиску, у тому числі, і у вакуумі. Істотно менші вимоги і до припустимої інтенсивності радіації, температури, до сили тяжіння і т.д., не говорячи вже про те, що машинам не треба часто зупинятися для прийому їжі і відпочинку. Треба сказати, що підготовка помічника, який, набравши силу, тебе ж і зміщає, – не така вже й рідка життєва ситуація, і як би ж то вона не повторилася в макромасштабі. Якщо здійсниться гірша версія, то виникає питання, що ж буде з людиною – чи обійдуться машини з нами так само, як ми поводимось з нижчими істотами (тваринами): використовуємо їх на допоміжних роботах, поміщаємо в зоопарк і т.п.? Або ж машини збережуть до нас повагу, як до свого прабатька?
Правда, існує ще один шлях – створити симбіоз людини і комп’ютера – кіборг. Адже, нас не бентежить практичне злиття людини з механічними машинами, що якісно збільшує наші фізичні можливості, – автомобілем, літаком, піднімальним краном і ін. Наш інтелект уже сьогодні істотно нарощують комп’ютери, якими ми керуємо за допомогою пультів. Так що якісно зміниться, коли вони будуть приєднуватися безпосередньо до ділянок мозку? Можна буде, в такий спосіб, зняти питання про конкуренцію людини з “розумними“ машинами. На тваринах уже давно проводять досвіди з вживляння електродів у мозок для дистанційного керування. Обговорюють варіант переносу інформації з мозку людини в комп’ютер, щоб зберегти свідомість після смерті. Правда, це буде вже інший суб’єкт, двійник. Напевно, згодом буде можливим збереження і конкретного індивідуума, його голови, мозку з заміною тілесної оболонки на аналогічну чи зовсім іншу (на вибір). Ці й інші ситуації вже не раз обговорювалися у фантастичних романах, і не виключено, що в не дуже віддаленому майбутньому якісь з них здійсняться в реальному житті.