Raining warrior /UA, EN, JP/

“Загублений в мріях. Зраджений собою. Спокушений самотністю”

Історія ця про воїна, якого можна було побачити лише під час дощу! Імені його ніхто не знав і знати не міг, адже він його позбувся, щоб забути те, про що воно пам’ятало… Такою була ціна виживання у цій війні Добра і зла

Його обличчя майже ніхто ніколи не бачив – воно було завжди захищене прекрасним шрамовитим шоломом.
Діти розповідають, що на його обличчі ніколи не висихали чотири краплини:

Перша краплина пам’ятала його кохання – те, як пелюстки цього прекрасного почуття обпадали, обморожені, у серці. Дотик кожного було чутно у закутках його втомленої душі… Дотик, наче г р і м!

Краплина друга несла у собі мету – відточувати гостроту його надламаного меча(-слова). Меч, який здавалось був здатен лише на ранити…, а не лікувати швидким спрямованим повноцінним ударом у зміст гріха!

Краплина третя – молитва за… несправедливо забутих… героїв духу та жертовності, за поетів, вірних воїнів, за подвиги матерів…за тих, хто ціною свого життя хотів і захищав невинну усмішку… і найперше – усмішку дітей!

А четверта… вона за … за здатність молитися…усім разом і поодинці! Щиро, без інерції, без понівечення гріхом. Краплина – за той дотик до Небес, який приносила молитва абсолютна!

І коли питали його, про той цікавий візерунок на його щиті. Він відповідав, що його було намальовано поцілунком коханої, яка, після цього, перетворилася у міцний захист найчистішої молитви-пісні…адже долинає вона із самого серця!

Воїн…із пораненою усмішкою…він живе у тіні веселки (рай-дуги)… а свій біль тамує у бесіді із самотністю, у неї завжди є час його вислухати…

 

The Raining Warrior

“Lost in his dreams. Betrayed by his own self. Tempted by loneliness”

This story is about a warrior that could be seen only while it rained! Nobody knew his name and nobody even could as he had got rid of it in order to forget what it remembered… That was the price that had to be paid in order to survive in that battle between Good and evil.
Almost no-one had ever seen his face – it was protected by a beautiful helmet with scars at all times.
Children say that there were four drops on his face that would never dry out:
The first drop remembered his love – the way the petals of this amazing feeling fell – frozen – in his heart. The touch of each one of them echoed in the corners of his tired soul… A touch similar to a t h u n d e r!

The second drop bore his goal – to sharpen his partly-broken sword (the word). The sword that seemed to be capable of just hurting… and not healing by a quick, straightforward, and full-value stroke into the essence of the sin.

The third drop was a prayer for… all those who had been unrighteously forgotten… the heroes of spirit and sacrifice, poets, faithful warriors, for mothers’ gests… for those who were willing to give their lives to protect the innocent smile and actually did so… first of all – the smiles of the children!

「夢の中で失われた。彼自身より裏切られた。孤独よって引きつけられた。」

 この物語は、雨が降っているときにだけ会うことのできる戦士の話である。誰も彼の名前を知らなかったし、誰も彼の名前を知ることはできなかった。実のところこれは、名前そのものが何かの記憶をとどめることを消し去るために名を捨てた彼の決心であった。そしてこのことが、生と悪との戦いを生き残るための代価であった。

ごくごくわずかな人だけが彼の顔を見た。彼の余生、彼の顔は恐ろしい鉄兜によって守られていた。(鉄兜は傷に覆われていた)彼を見たものは言う「彼の顔についた4滴のしずくが乾くことは決してなかった」と。

1番初めのしずくは、彼の愛といかに凍った花びらのこの美しい感覚が彼の心の中に落ちていったのかを、記憶にとどめている。彼の疲れた魂は触れたものすべてを感じることができた。まるで、触雷のように。

2番目のしずくは、目的を伴っていた。粉々に砕かれた彼の刀(言葉)の鋭さを磨くために。ただ傷つけるだけでなく、罪の始まりとなる素早い殴打で癒すために。

3番目のしずくは祈りだ。不平等にも忘れられた人々への、勇者の精神と犠牲への、詩人と誠実な戦士への、母たちへの祈りだ。無邪気な笑顔、子どもの笑顔を望んで守り、自分の命を犠牲にする覚悟のできた人たちへの祈りだ。 そして4番目のしずくは、そう。祈る力の象徴であった。一人で祈り、みなと一緒に祈る。純粋に祈るため、緩慢や罪の物音もなしに。天国に届くためのしずくだ。

いつでも彼が、彼の面白い盾の模様について尋ねられると彼の答は同じであった。それは、祈りの秘密の言葉であり、彼の愛する者によってつくられた祈りであり、彼の魂のとても奥深いところからの祈りであった。

傷ついた笑みの戦士、彼は虹の影の中に生き、孤独との会話の中に彼の痛みを鎮める。誰か、いつも聞く時間を持つ者と。