Постмодерн. Чому. Що далі?

Можливо, хтось чекатиме на роз’яснення, що таке постмодерн, але щоб його зрозуміти я це зроблю у стилі самого постмодерну, тобто, не буду нічого пояснювати

Наведу лиш байки у його стилістиці:
1. Ісус Христос
…і вийшли хмари дощу з душі людини,
і вмить стали сонцем надії для спраглих,
і вологою для тих, що плід добрий приносять,
… і досі Сонце світить, а буря не вщухає,
і чекає все на озакінчення світу – на переміну.
Час прокдатись!…
2. Люди збудували міста: з розвинутими дорожніми шляхами, водо- та газопостачанням, електросполученням, аеродромами, залізничними коліями – це місто наших знань та вчинків. Люди створили собі таку цивілізацію, в котрій ми – трамваї з чіткими правилами-обов’язками – не має кроку вліво або вправо. Світ неправильно застандартизовано і люди в ньому дуже залежні від електроенергії
3. Системи багатьох суспільств схожі на споруди з кам’яних брил. Досягаємо цивілізації (тобто обробки цих брил); побудували будівлю, яка спричинює страшенний тиск на землю; будівля, де один на одного тисне, а найбільший тиск припадає на найнижчі рівні. Де вітер “різниці між задоволенням та незадоволенням наших потреб” вивітрює нас
Люди – каміння – тверді, нерухомі, оброслі та розпечені, тиснуть, падають, часто вже не підносяться
4. У сучасній цивілізації музику продукують Атомні Електростанції з психічно хворою радіацією. Де Україна займає вагоме місце, адже тут у Чорнобилі є центральний храм радіації. Сьогодні вже багато людей набувають нових, набагато цікавіших друзів: наприклад, “Нафтопереробний комплекс”, або Миколаївський глиноземний, або автобус, чи то комп’ютер. Всі вони більш надійні, стабільніші, ніж люди… але передрікають Зиму, Ядерну
5. Світ проїдає свої останні запаси й поволі котиться у прірву. Що ж буде завтра або післязавтра? Куплені ще за старих часів комбайни, трактори, машини доживають останні роки. Коли застаріла техніка почне масово виходити з ладу, криза торкнеться й нашого села. І якщо в село не вкладати коштів, на двох конях із сільського подвір’я аграрний сектор не піднімеш. Чи розуміють це наші шановні чиновники-аграрії – аграрії?
6. Ми Тіні найперших Колон, які підтримували Місто Парадоксу і Гармонії. Ми забуті. Перші і Останні. Але ми повертаємось, щоб повернути світ у русло здорового Парадоксу і здорової Гармонії. Ми прийшли для перегляду традицій, встановлених під час повстання і неправильного відчуження (зміни). Ми тут, щоб встановити (відновити) закони людяності
Тіні – вірні, не зраджують своїх власників. Вони не роздумують, а тільки показують – виконують наслідок-наказ.
7. Світло твого вогню можеш загасити ти своїм надмірним необережним подихом або турбіною літака, під яким ти стоїш, ховаючись від дощу чи спеки

“Ми ввійшли в Ніч Взаємодії Природи та Людини. Увімкнули Штучне Світло. Ось за Вікном видніються Зорі. Космос”

Через таку призму постмодернової людини найчастіше страждає дитяче уявлення про молодість та сім’ю. Молодість постає як свобода й енергія, хоча насправді – це часто тотальна непомітна залежність від “культу тіла”. А молода сім’я страждає від непідготовленої та витраченої психологічної сировини, яка не пройшла фазу «терпіння», що виховує здатність віддавати, отже – жертвувати, а це вже за один крок до вірності й любові та міцності сім’ї, дружби. Кожному ж, хто таки наважиться на відповідальний крок створення сім’ї, я б порадив його починати із слів “Мої перемоги – твої перемоги. Твої провини – мої провини”. І пам’ятайте, “табу” – це не тільки показник того, що людина переходить міру безпеки, а й межа відшліфована часом і мудрістю досвіду

“Культура породила цивілізацію, цивілізація породила сина терориста, котрий краде в бабусі її пенсію”

Потрібно зрозуміти, що таке культура і що таке людина. Культура – це суміш будівництва та руйнації. Людина – це істота, яка здатна глибоко помилятися. Або ж людина – це психогеометрична алгебра з нахилом до вищої математики. На сьогодні наші сучасні твори мистецтва ще примітивніші, ніж ми знаходили на стінах печер часу первісного ладу. Зараз твориться якісно-неякісне мистецтво? Людям, у цьому сучасному інформаційно-складному світі, не потрібні складні об’єкти. Постмодерн відображає те що ми наше життя або недонаситили, або перенаситили
Можна відмітити наступну психокультурну тенденцію людей, що керувала мистецтвом (а отже і людиною) на протязі віків:
1. Ми не вміємо й прагнемо до вдосконалення
2. Ми вміємо й прагнемо до різноманітності
3. Нам набридло вміти
Культура стала простішою, масовішою – більше людей може додавати свій неповторний, цікавий, новий елемент – якщо, звісно, матиме на це час!
Неможливо зрозуміти повністю будь-яку культуру без дослідження музики. Музика – це альтернатива спілкувальній мові, музика – це похідна від мови. Мистецтво – це дзеркало, дзеркало Сучасності, Минулого та Майбутнього, тобто дзеркало внутрішньої та зовнішньої системи Внутрішнього та Зовнішнього Світу та Світу Людини. Мистецтво потрібне, воно передає досвід, воно, наче зменшена модель світу, потроху пристосовує нас до нього, дає можливість відпочити та самовикинутись, мистецтво розвиває – принаймні мало б!
Нам потрібно переступити через цей Період… Якщо зрозуміти Біблію, то вона давно закликала до неопостмодерну, але набагато кращої якості. Неопостмодерн – це модифікований генною інженерією постмодернізм із натуральним додатком аскетизму та вічнозеленого дерева любові на березі чистого озера правди. Його потрібно наповнити пальним, ресурсами до руху, тобто, Духовним Відродженням; потрібно навчитись бути сильними Правдою та Миром
І те, що потрібен певний неопостмодерн стало зрозумілим після 11 вересня. До речі, 11 вересня – це шедевр мистецтва Тероризму, а терористи – це видатні художники, фарбами яких були люди та літаки.

“Задаймось питанням – чи ми не заплутались у пораненій тиші неіснуючого спокою”
Тож варто нагадати і про Християнську Церкву. Вона була народжена вірою в очищення людських взаємин та душі, а сьогодні вона розділена, забута і не почута, маючи так багато синтетичних клонів з генетично модифікованою правдою і любов’ю
Нам потрібно пам’ятати, що Роль Церкви – “мудро роздивлятися пропозиції прогресу та лікувати душі втомлених людей”
Таким чином функція Церкви нагадувати наступне:
1. “Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: “Люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і пророки”
2. Не має значення чи ти знищив за допомогою сокири чи ядерної зброї. Ти, всерівно, вже руйнівник, ти вже знищив себе. Так-от, Церква покликана запобігти вбивству або його причині та підготувати ґрунт для прощення того, хто кається!
3. Церква – стримуюча сила, що вводить людську систему у міру і, таким чином, робить надходження інформації якісним шляхом, що призводить до якісніших результатів

І не забуваймо Дорогу до Храму. Так, стежки будуть різними, але Храм – один, де “одне стадо, і один Пастор”. Та й знайте, що Храм у пустелі завжди надасть вам втомленому спекою тінь; прибіжище, коли надворі гроза та тепло, коли люта зима…
“Коли людина підноситься, Церква її понижує. Коли людина падає, Церква її підносить”