Про ниву (поле)

“Ласкаво просимо на ниви України – найродючіші ниви у світі!” buy cialis without prescription. Такі потерті від часу слова на плиті зустріли нас при в’їзді до колишнього колгоспу, а сьогодні музею, де показано як світогляд особистий перетворювали на світогляд стадний
Прибувши на місце, яке колись було полем, ми побачили таку картину: усюди незібрані жнива, покинуті і розкрадені старі комбайни, купи диких тварин, поросла будяками пшениця. Так, колись тут кипіла робота, соціалістична “безопіумна”. Доходило навіть до такої “досконалості”, що збирали геть усе, а коли десь щось й залишалося, то брати голодному “пересічному табуну” було небезпечно – розстрілювали навіть за три зірваних колоски. При тому начальство ще й обурювалось, мовляв, як можна думати в першу чергу про себе, сім’ю, а не про Вітчизну?! Увесь врожай пішов на “благо” Вітчизни: на закупівлю військової техніки для поширення свого експерименту на поля інших, вільних людей. В масовій погоні за спорудженням штучних сонць, все це перетворило родючі ниви на військовий полігон випробувань
Стоптане, незібране, знеродючене, без мети та культури моралі, колосся – це все, що залишилось після військових, економічних та нелюдських експериментів. І куди ж йому тепер іти: у пересолене минуле чи у стваринене майбутнє? Ні, краще залишитись тут, у теперішньому, хоча й такому короткому. Залишитись і переїстись солодкого … клею