Україні – 25 років!

Брате, в моєї молодшої сестрички України сьогодні день народження! Їй 25 років.
Пам’ятаю, коли мені було 6 років, її вперше принесли додому. Таке мале, кволе. Я зовсім не розумів що це відбувається, проте страшно було цікаво дивитись.. особливо у сині-сині оченята.
А як вона навчилась ходити-говорити, то ми полюбляли ставати вночі щоб залізти на горище. Страшно не було, адже нас було двоє!
У свої шість і вона пішла до школи. Досі моя рука відчуває її куці пальці, які вперто не хотіли мене відпускати 1-го вересня 🙂
І вже тоді я твердо собі пообіцяв бути завжди її опорою, лицарем. Завжди бути на відстані слова
Звичайно, після школи я в армію. Хоч мамині листи читав першими, але своєї сестрички – по два-три рази. А малюнки зберігаю досі.
Вона підросла, вступила у ВУЗ. Та про навчання не дуже ми говорили. Частіше, то ділилась враженнями про гуртожиток. Перші серйозні відносини… Нерідко я віддавав свої тодішні міні-заробітки їй на нові джинси. Вона ж мала виглядати нічим не гіршою серед інших!
О! А які ревнощі почались, коли додому я привів свою дружину :). Та вони швидко поладили. Майже однолітки ж. Та й в додаток, моя жінка – медсестра. А тут сусідський північний пес її вкусив за ногу. Тож фах пригодився.
Тепер у свої 25 моя сестричка чекає дівчинку. Вони домовились з чоловіком, що назвуть її Надія. Народитись має десь у жовтні. Може навіть на свято Покрови. От було б класно!

Відчуваю, що найкращим подарунком від мене будуть оті слова щирі, якими я не люблю часто кидатись.

Сестричко, я тебе люблю та обожнюю! На моїх очах ти виросла, розвинулась, відчула життя. У тобі – частина мене, а у мені ж – частина тебе!!!